Кроки до експорту української продукції: практичні аспекти

Втр, 12/05/2015 - 14:19

Наразі хіба що ледачі не говорять про автономний режим торгових преференцій та перспектив експорту української сільськогосподарської продукції до ЄС. Проте, у інформаційному просторі більшість уваги приділяється загальним питанням експорту без деталізації потреб ринків ЄС й без деталізації які саме дії слід виконати підприємству для того, щоб отримати право експортувати свою продукцію (іншими словами, отримати євро-номер експортера). Мета цієї статті – надати своєрідну «дорожню карту» для виробників та переробників – що саме слід зробити, щоб підготуватися, отримати євро-номер й експортувати.

Відразу хотілося б зазначити, що ринки ЄС – це не єдині світові ринки, на які Україна може розраховувати. Китай, Індія, Турція, Ізраїль, інші країни Близького Сходу також можуть розглядатися вітчизняними підприємствами як перспективні. Водночас, усі ринки висувають однорідні вимоги – безпечність та якість продукції, забезпечення принципів HACCP та вимог Codex Alimentarius. Отримання підприємством єврономера дійсно може свідчити перед країнами ЄС та іншими країнами, що продукція конкретного українського підприємства варта уваги.  І так, з чого почати?

Крок І. Насамперед, підприємство повинно орієнтуватися у вимогах ЄС (або інших країн) до продукції, яку вони планують експортувати й тверезо оцінювати свої можливості. Загальною основою вимог до безпечності продукції є принципи HACCP та норми Codex Alimentarius. Для їх впровадження потрібні кошти. З огляду на це, першочерговим є питання: на який обсяг експорту Ви розраховуєте для того, щоб компенсувати усі пов’язані витрати? Якщо відповідь позитивна та конкретна, рухаємося далі. Вимоги до продукції наразі є доступними у мережі Інтернет. Так, наприклад для ЄС, основним інформаційним джерелом є: http://www.exporthelp.europa.eu/ Це он-лайн сервіс, створений ЄК для надання безкоштовного доступу до інформації стосовно умов експорту до ЄС, на якому користувачі можуть знайти інформацію стосовно діючих мит, статистичних даних, інших специфічних вимог до продукції тощо. Щодо вимог інших країн, подібні ресурси також можна знайти у мережі.

Крок ІІ. Кваліфікований внутрішній аудит поточного стану агропідприємства – може проводитися як спеціалістами підприємства, так і запрошеними фахівцями. Такий аудит допоможе попередньо зрозуміти наскільки підприємство готове для подальшої перевірки Держветфітослужбою України та можливими іноземними місіями, й своєчасно намітити плани щодо коригування, зекономивши час та кошти. На цій стадії буде доречним дослідити загальний стан підприємства - новозбудоване чи реконструйоване, чи будуть актуальними проблеми санітарних зон, якість використовуваної води, стан очисних споруд тощо. Це є важливі питання, на які обов’язково звертатимуть увагу. Додатково слід пам’ятати, що в ЄС є додаткові вимоги щодо прозорості корпоративних відносин та захисту прав акціонерів[1].

Крок ІІІ. За результатами внутрішнього аудиту потрібно запровадити необхідні зміни в корпоративному управлінні, технічному стані підприємства, процесі виробництва, реалізації принципу простежуваності тощо.

Крок IV.  Узгодження змін та вектору експорту з галузевими асоціаціями. Насправді, це опціонально. Але беручи до уваги політичний курс держави на дерегуляцію та поступове передання державою невластивих їй функцій саморегулівним організаціям, такий крок буде виправданим. Більш того, галузеві асоціації мають фаховий, діловий на консультаційний ресурс й можуть надати важливу методологічну та технічну допомогу потенційному експортерові.

Крок V. Ініціювання перевірки підприємства Держветфітослужбою України на основі параметрів DG SANCO та FVO, й власне, сама перевірка. Цей етап включає:

1)      Підготовку та подання заявки до місцевого управління Держветфітослужби на перевірку підприємства для отримання єврономеру;

2)      Перевірку підприємства Держветфітослужбою згідно із затверджених державних програм моніторингу та складання відповідного акту;

3)      Формування висновку згідно акту та надання зауважень для коригування;

4)      Погодження висновку Держветфітослужбою на рівні області, або якщо приймали участь у превірці, то не проводиться;

5)      Втілення змін (за потреби);

6)      Заповнення та подання заяви по формі через місцеве управління Держветфітослужби для отримання єврономеру;

7)      Погодження Держветфітослужбою форми з DG SANCO

Коли єврономер отримано, підприємство може активно працювати з іноземними партнерами, приділяючи особливу увагу виконанню договірних зобов’язань вчасно і у повному обсязі, постійно дотримуючись контролю якості.

В якості висновку можна сказати наступне. Такі українські підприємства, як Філія “Переробний комплекс” ТОВ “Вінницька птахофабрика” (Вінницька область), ТОВ “Птахофаюрика Снятинська “НОВА” (Івано-Франківська область), ТОВ “Комплекс “Агромарс” (Київська область), та ПрАТ “Миронівська птахофабрика” (Черкаська область) дійсно спромоглися досягти значного власного прогресу й експортувати свою продукцію до ЄС, що, безумовно позитивно вплинуло і на якість їх продукції і на фінансові результати їх діяльності. Навіть сама підготовка до налагодження експорту до ЄС може стати вдалим стартом для підвищення якості продукції та зміни статусу “регіонального виробника”, відкриє перспективу. Навіть, якщо експорт до ЄС поки не здається вигідним, запроваджені зміни теж позитивно вплинуть на якість продукції та розширять можливості щодо виходу на альтернативні ринки – Китай, Індія, Турція, Ізраїль, інші країни Близького Сходу. Тож, давайте розвиватися!

[1] Угодою про асоціацію передбачено обов’язок України адаптувати законодавство відповідно до Директиви ЄС № 68/151/ЕЕС (АТ + ТОВ); Директиви ЄС № 77/91/ЕЕС (загальні стандарти роботи АТ);  Директиви ЄС № 78/855/ЕЕС (процедура злиття);

Чемезов Микола - експерт Аналітичної платформи АПК